Опис досвіду

Портфоліо

Солодкий смак перемоги 

Моргаленко Василь Анатолійович

вчитель трудового навчання

 Олександрійського

навчально-виховного комплексу

(ЗНЗ №17-ліцей)

міста Олександрії

Кіровоградської області

 

 Тема над якою працюю:

Формування та розвиток ключових компетентностей на уроках трудового навчання шляхом інтерактивних технологій.

Роль інтерактивних технологій  у формуванні компетентностей учнів

 Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм і методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вмі­ють здобувати її самостійно й застосовувати набу­ті знання. Вивчення та аналіз наукових, методичних джерел і шкільної практики дозволив виокремити суперечність між об’єктивною необхідністю розвитку ключових компетентностей вчителів та учнів та недостатнім рівнем їх сформованості в значної частини педагогів та вихованців. Подолати ці суперечності можливо лише за умови застосування інноваційних педагогічних технологій. Саме інтерактивні форми організації пізнавальної діяльності створюють комфортні умови навчання та дозволяють забезпечити кожному учневі якісні продуктивні дії з вдосконалення знань, умінь, навичок, способів діяльності.

Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70-80-х pp. (В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової, Ш. Амонашвілі та ін.).

Важливим для формування інноваційних умінь у вчителя трудового навчання є те, що він повинен уміло використовувати систему прийомів навчання й виховання, які б стимулювали праг­нення дітей, потреби до особистого розвитку.

Ефективна інноваційна діяльність учителя можлива тільки за умови його високої креативності, яка передбачає розвиток творчих здібнос­тей, спрямованість на нестандартне розв’язання педагогічних завдань, здатність до самореалізації, самоактуалізації.

Зміни, що відбуваються в суспільстві й, зокрема, в освітній галузі «Технологія», висувають нові вимоги до особистісних та професійних якостей учителя трудового навчання.

Актуальними для нього стають внутрішня технологічна культура, широка технічна ерудиція, техніч­ний світогляд, активність, ініціативність, самостійність, прагнення до творчості, надзвичайна відповідальність.

Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала, є готовність до інноваційної діяльності.

Допомогти йому у цьому покликані  інтерактивні технології навчання.

Теоретичною основою цих методів є системний, особистісно зорієнтований і діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів, а також інваріантність процесу навчання.

Дослідження, проведені провідними педагогічними інституціями, показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття.

Які переваги інтерактивних методів навчання?

Перш за все — підвищення ККД процесу засво­єння інформації. За даними американських учених, під час лекції учень засвоює лише 5% матеріалу, читання - 10%, роботи з відео/аудіоматеріала- ми - 20%, демонстрування — 30%, дискусії — 50%, практики — 75%, а коли учень навчає ін­ших чи відразу застосовує знання — 90%. Отже, пасивні методи навчання (коли учень лише за­своює та відтворює інформацію) мають на рівень (у 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» взаємний і «act» — діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу.

Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі.

Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчу­ває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку.

Методи інтерактивного навчання можна поді­лити на два великих види: групові та фронтальні.

Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі — спіль­ну роботу та взаємонавчання всього класу.

Одними з найпростіших є:

Робота в парах

Ця технологія особливо ефективна на початко­вих етапах навчання учнів роботі в малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлювати­ся. Робота в парах дає учням час подумати, обмі­нятись ідеями з партнером і лише потім озвучува­ти свої думки перед класом.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання.

Під час роботи в парах можна виконати вправи, які за інших умов потребують великої за­трати часу, а саме:

•       обговорити короткий текст;

•       узяти інтерв’ю;

•       підбити підсумок уроку;

•       розробити питання до викладача;

•       проаналізувати проблему;

•       протестувати один одного;

•       дати відповіді на запитання вчителя.

Робота в малих групах

Роботу в групах варто використовувати для розв’язання проблем, що потребують колективно­го розуму. Використовувати малі групи доцільно тільки тоді, коли завдання вимагає спільної ро­боти.

"Коло ідей"

Метою «кола ідей» є розв’язання суперечли­вих питань, створення списку ідей і залучення учнів до обговорення питання. Технологію засто­совують, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдання.

"Мозковий штурм"

Мозковий штурм спонукає учнів виявляти уяву і творчість, дає можливість їм вільно вислов­лювати свої думки. Мета «мозкового штурму» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

"Мікрофон"

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відпо­відаючи на запитання або висловлюючи власну думку.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

 Правила організації інтерактивного навчання:

•  до роботи мають бути залучені всі учні;
•  активна участь у роботі має заохочуватися;
• учні повинні самостійно розробляти і виконувати правила роботи в малих группах;
• учнів повинно бути не більше 30 осіб;
•   учні повинні бути підготовлені до роботи в малих групах.

Застосування інтерактивних технологій навчання є найкращим засобом реалізації компетентнісного підходу в освіті, формування та розвитку ціннісно-смислової, загальнокультурної, інформаційної, соціально-трудової, комунікативної навчально-пізнавальної компетенції, компетенції особистісного самовдосконалення, формування та розвитку ключових компетенцій на уроках трудового навчання.

  Компетентнісний   підхід в   освіті

 

Концепція розвитку школи стверджує необхідність якісного оновлення змісту освіти, забезпечення безперервного процесу становлення та розвитку гармонійної творчої особистості учня. Школа бере на себе місію створення нового освітнього середовища, де панує атмосфера педагогічної творчості вчителів - однодумців, учнів і батьків.

Нове освітнє середовище передбачає й новий зміст освіти, нові технології навчання і виховання, розвиток інтелектуальних здібностей дітей, щоб вивести кожного школяра на виховання культури творчого мислення.

Сьогодні школа має готувати не лише носія знань, а й творчу особистість, яка здатна використовувати здобуті знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя, тобто формувати компетентну особистість.

Формування та розвиток ключових компетентностей на уроках трудового навчання спрямоване, у першу чергу, на реалізацію державного замовлення щодо якості освіти.

Під поняттям «компетентнісний підхід в освіті» розуміємо спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток основних базових і предметних компетентностей особистості. Метою й результатом такого процесу є розвиток загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових або надпредметних компетентностей.

Ключова компетентність – це характеристика особи, що формується у процесі навчання і вміщує знання, навички, ставлення, досвід діяльності і поведінкові моделі людини, складна інтегрована характеристика особистості, що дає змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у професії або сфері діяльності.

Поява в учнів ключової компетентності є результатом взаємодії таких важливих чинників, як  компетентність, компетенція, предметна компетенція.

 До ключових відносяться такі групи компетенцій:

•   ціннісно-смислова компетенція;
•   загальнокультурна компетенція;
•   навчально-пізнавальна компетенція;
•   інформаційна компетенція;
•   комунікативна компетенція;
•   соціально-трудова компетенція;
•   компетенція особистісного самовдосконалення.

Науково-філософськими засадами формування та розвитку ключових компетентностей на уроках трудового навчання є:

• концепція пріоритетності змісту навчального предмета, задекларована державними стандартами;
• концепція профільності середньої освіти;
• диференціація, доступність, варіативність, пріоритетність, генералізація та інтеграція знань на основі законів і теорій, забезпечення наступності та неперервності навчального змісту і вимог щодо його засвоєння на різних рівнях освіти;
• концепція загальної середньої освіти (формування життєвих, соціальних, комунікативних і технологічних компетентностей учнів), а саме:

-   технічного і технологічного світогляду;

-   самостійного та критичного мислення;

-   культури праці та побуту;

-  розвитку особистісних якостей, виховання відповідальності за результати власної діяльності.

Метою й результатом освітнього процесу є формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових або надпредметних  компетенцій.

Сформувати та розвинути всі ці групи ключових компетенцій можливо лише тоді, коли навчальний процес відбувається в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів: співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, інтерактивних технологій.

Опираючись на роботи численних дослідників (І. Дичкіська, О. Коберник, О. Овчарук, О. Пометун, та ін.), що забезпечили суттєвий прогрес у реалізації окреслених завдань відповідно до проблеми формування ключових компетентностей, можна виокремити засади, що допомагають реалізувати компетентнісний підхід до навчання учнів:

• індивідуалізація та диференціація навчання: зосередження уваги на потребах та можливостях учня;
• особистісне орієнтування навчання, побудоване на принципах гуманізму, розвитку почуття людської гідності, гордості за себе та свою роботу;
• чітка організація навчального процесу, що опирається на партнерську співпрацю вчителя та учнів;
• чітка конкретизація технологічних правил виготовлення виробу під час уроку;
• раціональне використання технологічних можливостей трудового навчання при розв’язуванні навчальних та життєвих задач;
• використання міжпредметних зв’язків для організації продуктивної творчої діяльності.

Ключові компетентності, як базові, надпредметні, складно вимірювати.

Тому важливо:

1)ураховувати засвоєння учнями ключових компетентностей при оцінюванні навчальних досягнень учнів.

2)для формування оцінки рівня сформованості ключових компетентностей необхідно використовувати інтерактивні технології, які дозволяють не тільки кількісно, з використанням 12-бальної системи оцінювання, а й якісно, включаючи самооцінку та зовнішню експертну оцінку, відслідковувати ключові компетентності.

Наприклад:

• тести з відкритими завданнями;
• включення учнів у дослідницьку діяльність;
• постановка та розв'язання проблемних завдань;
• диспути як ефективний засіб компетентнісного навчання;
• розв'язання ситуативних завдань;
• мультимедійне навчання, комп'ютерне моделювання;
• використання методу навчальних проектів.

Тому важливими напрямами управління навчальним процесом мають бути розробка та впровадження інтерактивних технологій у процес навчання й посилення експертної оцінки рівня сформованості ключових компетентностей.

 Використання мультимедійних презентацій 

Ще десятиліття тому науковці об­ґрунтовували використання комп’ютера й мережі Інтернет в навчальному процесі. Серед них виді­лимо Борисова В. В., Гуревича Р. С., Кондратюка В. Д. та інших. Сьогодні складно уявити відкри­тий урок без використання комп’ютера. Дедалі частіше вчителі проводять звичайні уроки із пре­зентаціями, відеофрагментами, фотографіями, музичним супроводом тощо.

В умовах реформування освіти й активно­го впровадження інформаційних технологій у навчальний процес учителю слід опанува­ти інформаційно-комунікаційні технології й активно використовувати їх у системі підготовки до уроків, позакласних заходів, самоосвіти тощо.

Системне за­стосування сучасних технологій в осві­ті сприяє інтенсифікації навчання та робить його для учня більш цікавим, зро­зумілим, наочним.

Муль­тимедійні технології збагачують навчальний процес і сприяють його ефективності, залу­чаючи до емоційного сприйняття навчальної інформації слух і зір учня.

Найчастіше під час уроку демонструють муль­тимедійні презентації, які допомагають зробити навчальний процес яскравішим, наочнішим і динамічнішим. Мультимедійна презентація є віднос­но новим елементом освітнього процесу. Під муль­тимедійною презентацією розуміють передання цільовій аудиторії нової інформації в демонстра­ційній формі з використанням комп’ютерної тех­нології.

Сучасні мультимедійні засоби значно полегшують процес навчання через реалізацію методу наочності, який є одним із фундаменталь­них методів дидактики. Ще Ко­менський Я.А. вважав наочність «золотим правилом дидактики».

Сучасне програмне забезпечення для створення та проведення презентацій орієнтоване на використання мульти­медійних компонентів. Найбільш по­ширеним прикладом є програма PowerPoint фірми Microsoft.

 

У чому її зручність? Ураховуючи поширеність програмного офісного пакету Microsoft Office та по­дібність інтерфейсів, можна використовувати ін­формаційні фрагменти, що створені в інших про­грамах цього пакету: текст, діаграми, таблиці, схеми тощо.

На уроках трудового навчання мультимедійні презентації можуть застосовувати для:

• пояснення вступної теми у варіативних модулях (зразки виробів, історичні відомості про технологію тощо);
• пояснення теоретичного матеріалу комбінованого уроку, закріплення набутих знань (пояснення за­пропонованих зображень, установлення зв'язків тощо);
• пояснення технологічної послідовності виготов­лення виробу або застосування певної технології тощо.

Презентація до уроку має подвійне призна­чення.

По-перше, полегшення процесу засво­єння навчального матеріалу учнем за допомо­гою тексту, малюнків, схем, креслень, анімації тощо.

По-друге, полегшення процесу подання навчального матеріалу для вчителя шляхом підвищеного рівня якісної наочності.

За дослідженнями психологів відомо, що лю­дина запам’ятовує від 10 до 20 % того, що вона чи­тає або чує, близько 25-30 %, що вона бачить, 50- 60 % у випадку одночасного сприймання інформа­ції з допомогою слуху та зору.

 Такі цифри ще раз підтверджують необхідність використання мультимедійних презентацій на уроках.

Переваги мультимедійної презентації

• наочність дидактичного матеріалу, візуальне сприймання дидактичного матеріалу;
• привертання уваги учнів до змісту навчального матеріалу за рахунок анімації, кольорового оформлення, кольорових зображень тощо;
• акцентування важливих моментів навчального матеріалу;
• збереження логічної структури навчального матеріалу;
• можливість використання гіперпосилань, що дозволяє презентувати в гнучкому режимі (зміна послідовності презентації), пов'язувати з презентацією інші файли;
• естетичність інформації;
• компактність і мобільність презентаційних файлів.

Саме тому кожне заняття я супроводжую презентацією на задану тему.

Отримати презентації в повному об’ємі можна, звернувшись на сайт  http://ollicey17.ucoz.ru

  

 Організаційно-методичні умови впровадження компетентнісного підходу до навчання.

 Сучасна прогресивна ди­дактика у центр уваги ставить діяльність учня. Роль учителя виявляється в тому, що, зважаючи на особливості предмета, вік учнів, він веде їх сходинками процесу пізнання від відомого до невідомого. Ці сходинки – етапи процесу навчання: цілеутворення, мотивація, зміст, форми і методи, результат. Спираючись на активність і самостійність дітей, вчитель повинен навчити учнів ставити запитання та знаходити на них відповіді.

У діяльності вчителя дидакти виділяють такі основні етапи: мотивацію учіння школярів; актуалізацію опорних знань, умінь і досвіду; організацію вивчення нового навчального матеріалу; удосконалення раніше вивченого; визначення результативності на­вчання. У діяльності учнів — учінні — два основних етапи: засвоєння знань, умінь, способів діяльності та їх застосування.

Урок був і залишається основним елементом освітнього процесу, але в системі формування продуктивного культурно-освітнього середовища учнів на засадах компетентнісного підходу істотно змінюється його функція, форма організації. Ключова компетентність стає метою вивчення предмету і одночасно результатом навчання. Урок – це динамічна та варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльностей і спілкування) певного складу вчителів і учнів, що включає зміст, форми, методи та засоби навчання і виховання у процесі навчання.

Щоб досягнути цієї мети, потрібно підпорядкувати  урок не лише повідомленню і перевірці знань ( хоча і такі уроки потрібні), а й виявленню досвіду учня та формуванню і розвитку предметних та ключових компетенцій, розвитку компетентності.  Для цього вчитель, працюючи  у формі полілогу, виділяє різноманітні побутові знання і, спираючись на них, відбирає ті, які найбільше відповідають науковому змісту потрібних знань, що будуть основою ключових компетенцій. 

 Робота на уроці за суб’єктивним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки: не просто викладання свого предмету, а аналізу того змісту, який вже освоєний учнями з теми. Будь-який урок складається задовго до його проведення. При підготовці до занять потрібно пам’ятати, що на кожному уроці необхідні інтерес і захопленість самого вчителя, готовність самому дивувати і дивуватися.

 За цих умов змінюється і режисура уроку. Учні не просто слухають вчителя, а постійно співпрацюють з ним у діалозі, висловлюють свої думки, діляться змістом, обговорюють те, що пропонують однокласники. У ході таких бесід немає правильних або неправильних відповідей, просто є різні позиції, погляди, точки зору, виокремлюючи які, вчитель починає відпрацьовувати досягнення дидактичної мети.

Стосовно процесу трудового навчання можна говорити про інтенсивність, як про кількість праці, витраченої за одиницю часу (уроку й інших форм організації навчання). Чим більше навчально-пізнавальних дій і операцій виконано учнями за урок і чим більш вони раціональні й доцільні, тим більша інтенсивність навчальної праці.

Міра інтенсивності навчально-трудової діяльності залежить від раціонального використання кожної хвилини уроку та інших форм за­нять, майстерності вчителя, підготовки учнів, організованості класу, наявності необхідного устаткування і раціонального його розміщення, чергування різних прийомів навчання, праці й відпочинку. Саме зекономлений час і є важливим резервом для глибокого засвоєння учнями знань змісту нової програми трудового навчання. 

 Одним із визначальних способів інтенсифікації уроку трудово­го навчання є посилення його цілеспрямованості. Аналіз наукових, методичних джерел і шкільної практики дозволив виокремити суперечність між об’єктивною необхідністю розвитку ключових компетентностей вчителів та учнів та недостатнім рівнем їх сформованості в значної частини педагогів та вихованців. Класичний конспект уроку, складений за загальною схемою з визначенням типу уроку та його основних етапів, втрачає найцінніший професійний критерій – організаційно-пізнавальну орієнтацію на забезпечення продуктивної діяльності кожного учня, творчу роботу вчителя перетворює у безпредметне теоретичне мудрування з приводу безлічі «Чому?», «Як?», «Яким чином?», а індивідуальний фаховий рівень педагога просто затіняється розсипами технологічних прийомів, не об’єднаних стратегічною лінією – ступенем досягнення навчальної мети за даних умов.

З огляду на вищесказане, виникла необхідність розроблення замінника конспекту класичного уроку. Ним стала – базова технологічна модель уроку. У запропонованій розробці  уроку технологічна структура будується за загальною схемою (структура динамічна):

• Організаційний момент (налаштування класу на урок).
• Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності учнів (актуалізація потрібного навчального та життєвого досвіду, формування ключових компетентностей).
• Вивчення нового матеріалу (опрацювання нових теоретичних відомостей та способів виконання дій, розвиток ключових компетентностей).
• Практична робота (формування нового навчального досвіду, розвиток ключових компетентностей).
• Осмислення учнями вивченого матеріалу (перевірка рівня розвитку ключових компетентностей).
• Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденник.
• Завдання додому.
• Прибирання робочого місця.

Зручність використання технологічних моделей полягає в можливості поновлення, доповнення, заміни наповнюваності уроків різними дидактичними матеріалами з урахуванням фахової компетентності вчителя.

Саме така технологічна модель, має необхідну структурну динаміку, допомагає вчителеві на всіх етапах уроку використовувати різні форми і методи роботи, залучати учнів до аналізу й оцінки результатів роботи, проводити дослідження та пошукові роботи, що і є метою будь-якого з уроків – розвитку ключових компетентностей на уроках трудового навчання.

 Кожна технологічна модель розробленого уроку супроводжується додатками до тих чи інших структурних елементів.

До додатків входять:

•  інструкційна картка на урок, де зазначається:

- тема уроку;

- завдання на урок;

- міні-конспект уроку;

- рефлексія;

- результативність практичних робіт;

- результативність тестових завдань;

- випереджальне домашнє завдання;

• обов’язковою розробкою для учнів до циклу уроків є
  пам’ятка для учнів «Правила безпечного виконання
  робіт в шкільній майстерні» (роздаються на робоче
  місце);
• для опрацювання нових теоретичних відомостей та
  способів виконання дій використовуються: буклети,
  міні – плакати, міні-підручники, які готуються та
  роздаються кожному учня;
• для опрацювання нових теоретичних відомостей та
  способів виконання дій, вчителем розробляється
  лекційний матеріал;
• мультимедійні презентації;
• для актуалізації потрібного навчального та життєвого
  досвіду для кожного учня виготовляються дидактичні
  матеріали у вигляді карток з тестовими запитаннями.

  Для дітей тема уроку – проблема, яка має свої цілі, завдання та шляхи реалізації. Опрацювання проходить колективно, за буклетами, підручниками.

Паралельно вчитель висвітлює цей матеріал біля дошки, або на комп’ютері, демонструючи за необхідності, окремі елементи. Ступінь засвоєння матеріалу перевіряється одразу ж тестами або картками контролю(контрольні питання). В разі недостатнього ступеня засвоєння матеріалу визначається причина(тут же на уроці разом з учнями вчитель аналізує недоліки і планує шляхи подолання).

 Матеріал допрацьовується (можливе використання випереджальних домашніх завдання). На слідуючому уроці перевіряється.

Оскільки велике значення у формуванні та розвитку ключових компетентностей учнів належить проектній діяльності школярів, то задля мотивації учнів додаються розробки учнівських творчих проектів, виконаних учнями старших класів. Головне завдання проектів – озброєння дитини інструментарієм для вирішення проблем, пошуку та досліджень у життєвих ситуаціях. Головне завдання вчителя на уроці – сприяти розвитку ключових компетенцій, зокрема завдяки чіткій організації та реалізації проектних технологій. Успіх будь-якого проекту – це чітка співпраця учня та вчителя.